Міні-проект "Павло Тичина - феномен доби"
Опис досвіду на тему «Використання елементів компаративного аналізу на уроках української літератури»
Зміст
1.Вступ.
2.Теоретична
частина.
3.Методична
частина.
4.Практична
частина.
5.Висновки.
6.Література.
1.Вступ.
Я, Сович Наталія Степанівна,
працюю на посаді вчителя української мови та літератури в ЗОШ І-ІІІ ступенів с.
Озерної Зборівського району. Стаж роботи становить двадцять років. У даний час
викладаю українську мову та літературу в
шостому, дев’ятому та одинадцятому класах.
У шостому класі
навчання літератури ведеться за
підручником- «Українська література»(автор – Авраменко О.М.) , у дев’ятому- за
підручником «Українська література» ( автор – В.Пахаренко ) , в одинадцятому-
за підручником «Українська література»( автори Р.В.Мовчан, О.М.Авраменко,
В.І.Пахаренко).
Тема моєї курсової
роботи - «Використання елементів
компаративного аналізу на уроках української літератури». Вона є актуальною у
наш час, адже саме зараз іде поглиблення
зв'язків України зі світовою спільнотою. Зіставляючи твори української та світової літератур,
виникає можливість показати учням спільне – те, що об’єднує різні народи, й
відмінне – те, що свідчить про самобутність нації.
Мета роботи-продемонструвати шляхи компаративного аналізу, які можна
використовувати при
викладанні літератури в школі; провести паралелі між творами української та
світової літератури.
2.Теоретична частина.
Компаративізм
— один з методів літературознавства 2-ї
половини 19-початку 20ст., суть якого полягала у зіставленні творів літератур різних
народів. Компаративістика, як метод вивчення літератури , складалася впродовж
XIX століття, однак її елементи з’явилися в працях Арістотеля ще в епоху
античності. Компаративний (порівняльний) метод, запропонований Теодором Бенфеєм
(1809 - 1881), грунтується на "теорії запозичень". Його прибічники
вивчають той чи інший сюжет, мотив, образ, простежуючи їхню долю в літературах
різних народів та епох. У такий спосіб конструюються первісні (вихідні) форми
цих літературних компонентів. Прослідковується даний метод у
літературно-критичних статтях
М.
Дашкевича, М. Драгоманова, І. Франка, М. Бахтіна, Д.Наливайка, О. Куцевол, Р. Гром’яка, А. Градовського. Така робота
запропонована в працях В. Бабенко, О. Приходько, О. Ніколенко. Питаннями
застосування елементів компаративного аналізу творів у шкільному вивченні
займаються науковці Л. Коломієць, Ж. Клименко, Н. Медвідь, І. Небеленчук. Компаративісти доводять, що
жодна національна література не може плідно розвиватися поза спілкуванням з
літературами та культурами інших народів.
Завдання
літературної освіти передовсім у тому, щоб
давати учням уявлення про основні, найбільш значимі й характерні явища
української, зарубіжної літератур в єдності
їхнього розвитку і
функціонування, розвивати смаки, збагачувати культуру мовлення, прищеплювати
любов до літератури, навчати нове покоління культурі читання
в широкому розумінні слова, тобто виробляти активний збагачуючий інтелект, емоційно осмислене сприймання творів мистецтва слова.
3. Методична частина.
Як
вже було зазначено раніше, у шостому класі вивчення літератури ведеться за
підручником, автором якого є О.М.Авраменко. Підручник відповідає вимогам
Державного стандарту та новій програмі з української літератури. Вміщено майже
усі твори , які вивчаються у шостому класі. Виняток становлять лише ті твори,
які були рекомендовані для вивчення пізніше (В.Рутківський «Джури козака Швайки», твори І. Калинця).У
виданні містяться також відомості з теорії літератури(є короткий
літературознавчий словник), біографічні матеріали про письменників. Матеріал
подано у доступній, цікавій для дітей формі. Тексти розміщені у певних
розділах, відповідно до чинної Програми
з української літератури.
У
підручнику багато ілюстрацій, фотоматеріалів, використовуються схеми. Автор
розробив систему різнорівневих завдань після кожної теми. Є багато завдань,
пов’язаних із образотворчим мистецтвом (Наприклад, намалювати ілюстрацію до
твору). Використовуються завдання творчого характеру (підготувати
інсценізацію,підготувати презентацію). Ряд завдань пов’язано із використанням
інтернет-джерел.
Підручник
з літератури( автори Мовчан Р.В., Авраменко О.М., Пахаренко В.І.) для
одинадцятого класу відповідає вимогам Державного стандарту освіти та чинній Програмі з української
літератури. Його написано з урахуванням наукових досягнень сучасного
літературознавства. Зміст підручника спрямований на гуманізацію ,
демократизацію освіти, поглиблення національного самоусвідомлення, розвиток
творчих здібностей школярів. Завдання різнорівневого характеру. Видання містить
багатий ілюстративний матеріал,особливо приділяється увага вивченню теорії
літератури. Наявні різноманітні рубрики(Наприклад, «Судження», «Консультація»,
«Мистецький контекст». Після кожної теми подаються завдання, список
рекомендованої літератури. Автори підручника проводять мистецькі паралелі між
творами вітчизняних авторів та зарубіжних.
Компаративний аналіз - цікавий і неординарний метод у викладанні літератури. Без нього на уроках не обійтись, адже він сприяє приверненню уваги школярів до національних реалій різних народів. Допомагає формуванню їхніх уявлень про національне в літературі. Завдяки такому аналізу вдається поринути в інший світ, у світ інших народів, іноді - в іншу епоху. Синхронне вивчення літератур дає змогу школярам усвідомити цінність світового літературного процесу і своєрідність нашої культури в ньому, краще засвоїти здобутки зарубіжних та українських авторів.
Програми
з української та зарубіжної літератур у старших класах побудовані за єдиним
принципом, тому компаративістику можна будувати на порівнянні мистецьких
напрямів у світовій літературі та в українській як невід’ємній складовій
світової культури.
Сучасне
життя вимагає творчого підходу до уроку літератури та до всього процесу
навчання, а компаративістика відкриває широкі горизонти в процесі навчання,
виховання сучасних учнів, розширення їхнього світогляду, формування життєво
необхідних компетенцій. Літературний компонент освітньої галузі «Мови і
літератури» Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти
передбачає реалізацію компаративної лінії й визначає відповідні державні вимоги
до рівня підготовки учнів. Порівняльний метод став не тільки загальновизнаним,
але й одержав статус програмного методу. Компаративний аналіз творів допомагає
усвідомити учням цілісність світового літературного процесу. Це відповідає
головній меті літературної освіти – виховання творчого читача із самостійним
критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури,
естетичних смаків особистості.
Методичні особливості
використання компаративного аналізу .
Урок
компаративного аналізу — це урок, на якому домінуючим є порівняльний аналіз
художнього твору. Ґрунтується він на досягненнях компаративістики. Мета такого
уроку — глибше розкрити ідейну-та естетичну сутність кожного з порівнюваних
творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або
відмінностей літературних явищ різних епох та творів; сприяти розумінню
духовної єдності, національної своєрідності різних літератур у
культурно-історичному розвитку суспільства.
У
міру формування необхідних знань з торії літератури доцільно з 5 класу починати
практикувати застосування елементів компаративного аналізу, поступово й
систематично готувати учнів до таких видів робіт, починаючи з основної школи.
Як правило, така робота має фрагментарний характер і проводиться у формі
невеличкого компаративного дослідження. У такому випадку творові, обраному для
порівняння, відводиться, так би мовити, допоміжна роль. Зіставлення оригіналу
та декількох перекладів сприяє кращому осмисленню твору, допомагає усвідомити
особливості стилю письменника, його творчої манери перекладача, вивчення творів
різних народів, близьких за темою, сюжетом, ідеєю, проблематикою, образами,
особливостями. У старших класах рівень компаративного аналізу ускладнюється.
Потрібно враховувати те, що компаративістиці піддаються реалізм і модернізм.
Важче дібрати матеріал для порівняльного
аналізу ренесансної, барокової, романтичної літератур.
Компаративний аналіз
проходить такі етапи:
Підготовчий:
з’ясування зв’язків двох художніх творів; вивчення позатекстової сфери обох
творів.
Реалізація:
розгляд типологічних зв’язків між двома творами різнонаціональних літератур;
розкриття причинно-наслідкових зв’язків.
Узагальнення:
доведення спорідненості світоглядних позицій та художньої манери авторів
порівнювальних творів.
Методи і прийоми здійснення
компаративного аналізу художнього твору
Вибір
творів для компаративного аналізу не повинен бути випадковим. Твори мають
добиратися за спільними аспектами, які розглядаються на уроці. Від прочитаного
учні отримують враження, які стають навчальним матеріалом.
Найдоцільнішим
на уроках компаративного аналізу є використання методів творчого читання;
проблемної ситуації; порівняння художніх творів; зіставлення твору з його
генетичним джерелом; евристичної бесіди, диспуту, діалогу тощо. Ці методи та
прийоми допомагають розкрити творчий потенціал особистості кожного учня,
сформувати навички аналітичного мислення, полікультурної компетентності. Форми
роботи можуть бути групові та індивідуальні, домашні завдання на таких уроках
повинні мати творчий, диференційований характер, із застосуванням елементів
інноваційних методів та прийомів навчання, цікавих для учнів. Найефективнішим
засобом здійснення компаративного аналізу може бути складання порівняльних таблиць, порівняльних
діаграм, створення презентацій , проектів, відвідування віртуальних літературних
музеїв, екскурсій.
4.Практична частина.
Як
вже зазначалось, елементи компаративного аналізу можна використовувати при вивченні творів різних жанрів. Працюючи
над розділом «Світ фантазії, мудрості» у 5-му класі, ми знайомимо дітей з
уявленнями наших предків про всесвіт і людину. У цьому випадку доречним буде порівняння української міфології з
міфологією інших народів. Наприклад, грецькою. Так, розглядаючи легенду « Про
зоряний Віз», ми ознайомлюємо дітей із виникненням назви цього сузір’я. Наголошуємо
на тому, що це сузір’я має ще іншу назву
- Велика Ведмедиця . У Греції це сузір’я можна спостерігати дуже низько над
північною частиною горизонту. А стародавні греки вважали, що саме в цьому місці
мешкають виключно ведмеді. Саме тому сузір’я, розташовані в цьому місці, були
прозвані Великою і Малою Ведмедицею.
Дітям
буде цікаво порівняти українську та іншу
грецьку легенду. В Аркадії проживав цар
Лікаон, у якого була дочка Каллісто. Побачивши красуню, сам Зевс закохався в
неї. Дізнавшись про зраду чоловіка, Гера вирішила помститися суперниці і
перетворила її в страшнющу ведмедицю,котру ледь не вбив її власний син.
Зевс схопив нещасну тварину за хвіст, підняв її в
небо, де і розмістив у вигляді сузір’я, відомого тепер як Велика Ведмедиця. Щоб
Каллісто не нудьгувала, Зевс підняв у небо її вірну служницю, яка відтепер
стала вічним супутником господині, прийнявши образ невеликого сузір’я Малої
Ведмедиці.
Варто
продемонструвати дітям зображення цього сузір’я, щоб вони мали змогу
посперечатись , котра назва є більш влучною.
При
вивченні казок учні помічають, що в
казках різних народів досить багато подібного і в сюжетній будові, і в образній
системі. Щоб з’ясувати аналогічність цих творів, п’ятикласники складають їх
сюжетні плани. Характеризують схожих героїв, виокремлюють подібні риси.
Найкраще порівняльну характеристику оформлювати у вигляді таблиці. Також учні можуть складати списки героїв, що мандрують із
казки в казку.
У
літературній традиції багатьох народів є твори,в яких мова йде про хитрих та
кмітливих тварин. У свідомості людей за певними тваринами закріпилися певні
уявлення, асоціації. Так майже завжди з образом хитрої ,кмітливої,інколи навіть
зухвалої істоти асоціюється образ Лиса.
Цей
персонаж фігурує в багатьох творах. У 5-му класі вивчається казка І.Франка
«Фарбований Лис». Цей твір можна порівняти з індійською народною казкою
«Фарбований Шакал». Після роботи над текстами обох творів учням варто
запропонувати порівняти зміст цих казок, скласти таблицю.
«Фарбований Лис»
|
«Фарбований Шакал»
|
Жив собі в однім
лісі…(зачин)
|
У лісовому краю
жив…(зачин)
|
Сьогодні рано святий
Миколай виліпив мене з небесної глини.(походження)
|
Мене сьогодні створив
сам Брахма (походження)
|
Піднявши морду, як не
задзявкає й собі по-лисячому!(як видав себе)
|
З його очей полились
сльози, він голосно завив(як видав себе)
|
Потрапив у місто
через бажання похизуватись своєю сміливістю
|
Потрапив у місто через голод
|
Жили собі звірі під
новим царем зовсім так, як і без нього.
|
Зі своєю ріднею,
шакалами, він навіть не захотів говорити: наказав вигнати геть усіх до
одного.
Із того часу всі
хижаки приносили здобич шакалові, а вже він – своєю царською владою –
розподіляв її між своїми підданими.
|
Якийсь дивний і страшний
звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись
колючими гудзами, не то їжовими колючками, а хвіст у нього — не хвіст, а щось
таке величезне а важке, мов довбня або здоровий ступернак, і також колюче.(вигляд)
|
Забачивши дивовижного
звіра із синьою, як у самого бога Шіви, шиєю, лісові мешканці – леви, тигри,
пантери, вовки та і решта – із жахом кинулися тікати.(вигляд)
|
І, не тямлячи вже ані
про його добродійства, ані про його величну мудрість, а люті тільки за те, що
так довго давали йому дурити себе, всі кинулися на нещасного Лиса Микиту і
розірвали його на шматочки.(розв’язка)
|
– Це ж
усього-на-всього жалюгідний шакал! За обман – розірвати негідника!
Шакал намагався було
втекти, але його наздогнали й роздерли на дрібні шматки.(розв’язка)
|
Учні
побачать , що на І. Франка мав вплив
індійський епос. Автор використав той самий сюжет, але зробив виклад більш
поширеним, насиченішим описами,
характеристиками. У казці І. Франка важливим є ставлення автора до
героя, а в епосі воно відсутнє.
У
шостому класі вивчається оповідання В. Винниченка «Федько–халамидник ». Автор
створює образ малого бешкетника, який відзначається винятковою
чесністю,правдивістю. Винниченко ніби наголошує на тому, якою духовно багатою є
така людина. Протиставляє йому багатого матеріально, але бідного духовно Толю.
Учителю буде доречно провести аналогію між цим твором та поезією Р. Бернса
«Чесна бідність». Для аналізу можна
взяти уривок із вірша:
Хай
бідні ми, хай злидні ми,
Не
маємо нічого,
А
будьмо чесними людьми
Й
не біймося нікого.
Нічого,
нічого,
Що
ми звання простого!
Звання
— лиш карб, людина — скарб,
Цінніший
від усього.
Хоч
ми їмо черстві шматки,
Вдягаємось
убого,
А
в багача булки й шовки —
Ми
людяніш од нього.
Нічого,
нічого,
Що
ми живем убого
А чесним бути в бідності —
Найвище
од усього…
Учням
варто запропонувати дати відповіді на питання:
-Які
риси, оспівані у поезії,притаманні
Федькові?
-Як стосуються деякі рядки цієї поезії Толі?
-Чи
є багатство мірилом шляхетності?
-Чи
завжди багата матеріально людина заслуговує на повагу оточуючих?
-Чи
однакове ставлення у різних народів до чесних людей?
Варто
звернути увагу дітей на те, що різні народи однаково ставляться до таких чеснот
як чесність, справедливість.
Цікавим
може бути зіставлення твору з його генетичним джерелом і твором-наслідуванням
одночасно. Такий вид роботи ефективний при вивченні байки. Адже цей жанр бере свій початок ще з часів
античності, і тому в творчості письменників багатьох народів є спільні риси . Всі європейські письменники, які складали
байки, тією або іншою мірою були спадкоємцями Езопа. У шостому класі елементи
компаративного аналізу можна вводити під час вивчення теми «Байка». Якщо під
час аналізу байок Л. Глібова згадати твори Езопа та І. Крилова, порівняти мову,
образи, зміст творів, звернути увагу на особливості їхньої побудови і поетику,
учні легко помітять безліч спільних рис. Для порівняння можна побудувати схеми
чи таблиці подібних рис, можливе порівняння мови байок чи складання і
зіставлення планів байок. Важливо пам’ятати, що спільні риси визначаються
учнями легко. Цікавіше простежити, чим
відрізняються байки, помітити відмінні риси і деталі. Візьмемо для прикладу
байку «Вовк і Ягня».
Склавши
порівняльну таблицю, учні помітять, що сюжет у байок однаковий, але форма
викладу різна. В Езопа мова прозова, у Глібова та Крилова віршована.
Байка
Езопа лаконічна, в ній відсутні портрети героїв, бо мета давньої літератури не
зацікавити читача естетикою твору, а донести основну ідею.
Байка
Глібова має конкретну прив’язку до епохи
та соціального устрою (вовк – пан). І в цьому її новизна, а не просте
наслідування Крилова. Леонід Глібов, засвоївши світову байкарську традицію,
створив яскраві національно-своєрідні твори, збагатив українське байкарство самобутніми
й оригінальними творами.
При
компаративному аналізі неможливо обійтися без виділення спільних рис,
притаманних тим чи іншим творам, які належать до певного літературного методу.
Так, вивчаючи баладу Т.Г.Шевченка «Тополя», можна відмітити її типологічний
зв’язок із баладою Й.В.Гете «Вільшаний король». Гете у своїй баладі, як і Шевченко, використовує фольклорні
мотиви, створюючи образ таємничого короля, який забирає до себе усіх дітей, що
потрапили вночі до лісу. Балада Шевченка «Тополя» теж побудована на використанні
фольклорного мотиву. Твір «Тополя»
Т. Шевченко написав на основі народної пісні
«Мала мати сина, восени женила», у якій розповідається, як зла свекруха
прокльонами перетворила молоду невістку в гнучке й високе дерево.
Компаративний
аналіз можна використовувати при вивченні творів різних жанрів . Інколи варто
проводити певні історичні паралелі. Наприклад, працюючи у восьмому класі над вивченням пісень Марусі Чурай, доречно
буде розказати дітям про давньогрецьку поетесу Сапфо. Наголосити на тому, що деякі літературознавці навіть називають Марусю «малоросійською
Сапфо». У даному випадку ми будемо порівнювати не власне твори, а біографічні
дані легендарних поетес(спільність трагічного життя, нерозуміння з боку інших).
У
світовому мистецтві існує багато «вічних» тем, які червоною ниткою проходять
через століття, залишаючись актуальними. На жаль, у всі часи були люди, яких засліплювало
прагнення до наживи, для яких найбільшою життєвою цінністю були гроші. Тому в
літературі багатьох народів є образ скнари. Вивчаючи п’єсу І.Карпенка-Карого
«Сто тисяч», неможливо залишити поза увагою творчість Оноре де Бальзака, а саме
його повість «Гобсек». При порівнянні
варто зауважити , що ці твори належать до різних жанрів, але їх об’єднує
спільна тема: влада грошей над людиною.
На
вступному уроці по вивченню п’єси перед учнями можна поставити проблемне
запитання «Чи все можна купити за гроші?»
На
етапі актуалізації опорних знань варто
провести бесіду про те, як проблему влади грошей висвітлювали різні автори,
представники як вітчизняної, так і світової літератури (діти пригадають Скруджа
із «Різдвяної казки» Діккенса, казку «Мишка» Б.Лепкого).
При
безпосередньому аналізі образів творів клас можна поділити на дві групи. Одна
працюватиме над текстом комедії «Сто тисяч», інша – над повістю «Гобсек».
Результати роботи можна записати у таблицю.
Гобсек
|
Калитка
|
|
національність
|
француз
|
українець
|
місце проживання
|
місто
|
село
|
освіта
|
освічений
|
неосвічений
|
соціальний стан
|
лихвар
|
поміщик, землевласник
|
позитивні риси
характеру
|
любов до мистецтва,
співчуття до порядних людей, здатність допомогти другові
|
працьовитість,
хазяйновитість, економність
|
негативні риси
|
жалюгідність,зажерливість
|
жадібний ,
заздрісний, нечесний, грубий, жорстокий
|
Порівняти
героїв можна за допомогою діаграми «Кола Венна». Діти побачать, що спільними
рисами для обох героїв будуть скупість , жадібність, зажерливість.
Компаративний
аналіз передбачає зв’язок творів , які написані у різні епохи різними авторами.
Школярі мають усвідомити, що часто письменники використовують один і той же
сюжет, але трактують його по-різному. Класичним зразком може послугувати поема
«Енеїда» Вергілія та однойменний твір І.П.Котляревського. В основі сюжету
лежить античний міф про те, як греки зруйнували
Трою, а Еней із рештою троянців за велінням богів поплив до чужої землі, щоб
там заснувати нове царство.
«Енеїда» Вергілія в урочистому й піднесеному
тоні розповідає про доблесть Енея — предка роду Юліїв, прославляє політику
Риму.
Твір
Вергілія — це давньоримська епопея, героїчний твір,що уславляє абсолютизм і
доводить божественне походження римських імператорів. Це твір класицизму.
І.
Котляревський переробив епопею Вергілія на український лад. У творі діють паралельно дві сюжетні лінії: реальні
мандри запорозьких козаків після скасування Січі та канва сюжету поеми
Вергілія.
Дітям
буде цікаво порівняти початок поем.
У
Вергілія:
1]
Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої,
2]
Долею гнаний, прибув до Італії, в землі лавінські.
3]
Довго всевишня по суші і морю ним кидала сила,
4]
Бо невблаганна у гніві Юнона була безпощадна.
5]
Досить натерпівся він у війні, поки місто поставив,
6]
Переселивши у Лацій богів, звідки рід був латинський,
7]
Родоначальники Альби й мури походили Рима.
У
Котляревського:
Еней
був парубок моторний
І
хлопець хоть куди козак,
Удавсь
на всеє зле проворний,
Завзятіший
од всіх бурлак.
Но
греки, як спаливши Трою,
Зробили
з неї скирту гною,
Він,
взявши торбу, тягу дав;
Забравши
деяких троянців,
Осмалених,
як гиря, ланців,
П'ятами
з Трої накивав.
Школярам
можна дати різні завдання. Наприклад:
-
Порівняйте соціально-політичний і
культурно-історичний контекст творів Вергілія і Котляревського. Що спільне ви
помітили?
-
Зі скількох частин складається сюжет "Енеїди" Вергілія? А поема
Котляревського?
-
Яке місце в поемах можна вважати кульмінацією? Чому?
-
Охарактеризуйте головного героя поем, визначте спільні й відмінні риси Енея у
Вергілія і Котляревського.
-У
чому виявляється неповторність мови поем? Як "дихання" епох
позначилося на мовній палітрі творів?
-
Знайдіть елементи книжного стилю у поемі Вергілія й народного характеру мови у
творі Котляревського?
-
Чим відрізняється стиль «Енеїди» Вергілія від стилю «Енеїди»
Котляревського?
Ідейно-художні
особливості романтизму яскраво представлені у творчості П.Куліша. На Куліша
великий вплив мали ідеї європейського просвітництва, недаремно про нього
писали, що він є українцем у Європі,
європейцем в Україні. Його ідейним натхненником був В.Скотт. Куліш обожнював
його, намагався наслідувати його творчу манеру. Особливо яскраво це виявляється
в романі «Чорна рада», котрий близький до роману «Айвенго».
Учні
побачать схожі епізоди у цих творах. Наприклад, викрадення героїнь ( Лесю краде Кирило Тур і визволяє Петро,
Ребеку краде Фрон-де –Беф і рятує
Айвенго; ), мотив подорожі, картині природи, незвичайні здібності героїв. Під
час уроку важливо наголосити на тому, що ці два романи належать до історичного
жанру. Автори звертаються до минулого свого народу.
Творчість
І.Карпенка - Карого у 10 класі представлена п’єсою «Мартин Боруля». У ній автор
звертається до проблеми дворянства, а саме підміни особистісних етичних
цінностей ( чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю. Образ
Мартина Борулі не є поодиноким. Ж.-Б. Мольєр створює аналогічний персонаж у
п’єсі «Міщанин-шляхтич».
Школярам
буде цікаво почути спогади самого І.Карпенка-Карого: «Міжнаціональне
взаємозбагачення в драматургії корисне й потрібне. Тому я… вивчаю
мольєрівського « Міщанина в дворянстві». Він наштовхнув мене створити комедію на
відповідну тему. Пригадалися й клопоти нашого батька добути дворянське звання.
Думаю назвати комедію « Мартин Боруля».
При
роботі над цими творами клас можна поділити на групи, кожна з яких матиме певне
завдання. Наприклад, перша група працює
над сюжетом, друга-порівнює головних персонажів, третя-інші персонажі. Для
компаративного аналізу даних творів
можна скласти порівняльну таблицю, виписати із тексту п’єси цитатні характеристики
головних героїв.
Доречно
буде повернутися до аналізу цих творів і при вивченні п’єси М.Куліша «Мина Мазайло»
в одинадцятому класі. Твір М. Куліша за
своєю тематикою також близький до п’єси
«Пігмаліон» Бернарда Шоу. У цих обох
творах піднімається мовна тема. А
саме - значення мови в житті людини. Варто порівняти засоби творення комічного,
які використовують автори.
У
повісті « Тіні забутих предків» М. Коцюбинський
піднімає цілий ряд питань, зокрема в образах Івана і Марічки втілює
романтичну ідею незнищенності справжнього кохання. У сюжеті цього твору є
багато спільного з твором відомого англійського драматурга В.Шекспіра «
Ромео і Джульєтта». Письменники
опрацьовують тему кохання між представниками ворогуючих сторін. Школярі мають
змогу порівняти образи закоханих, співставити їхні трагічні долі. Особливу
увагу треба звернути на те, як кожен із авторів по-своєму виражає почуття
закоханих. Варто відзначити , що кожен твір має свій національний колорит. Особливо яскраво це показано в
Коцюбинського. Між школярами можна провести дискусію на тему «Чи існує таке кохання у наш час?». Можна організувати
роботу в малих групах.
1
група – знаходить відповідності та відмінності в історії створення повісті
«Тіні забутих предків» та «Ромео та Джульєтта»;
2
група – порівнює сюжетні колізії повісті та трагедії;
3
група – досліджує композицію, жанр твору та мову, якою написані обидва твори.
Українська
література займає достойне місце в світовому
літературному процесі. Вітчизняні митці перебували і перебувають у
тісному зв’язку з світовим письменством. Так багато дослідників виділяють
типологічну спільність «Лісової
пісні»
Лесі Українки із західноєвропейською драмою (творчість Метерлінка,
Г.Гауптмана).
У
творчості М.Вороного відчувається вплив французького (Ш.Бодлер, А.Рембо, П.Верлен) і російського (
К.Бальмонт, О.Блок, В,Брюсов) символізму.
5.
Висновки
Нині, коли питання зв’язків України зі
світовою спільнотою, є надзвичайно актуальним , зіставлення літературних творів
української та світової літератур має важливе значення. Це дає можливість
показати учням спільне – те, що об’єднує різні народи, й відмінне – те, що свідчить
про самобутність нації.
У
процесі шкільного вивчення літератури типологічні сходження є вдячним
матеріалом для встановлення єдності світового літературного процесу і пізнання
учнями національної самобутності вітчизняної літератури. Тому уроки з
елементами компаративного аналізу набувають важливого значення. Щоб досягнути
мети , потрібно обирати найефективніші прийоми.
Доцільно вдаватися до проблемних ситуацій чи проблемних питань, дослідницьких
робіт на уроці або самостійно в групах під час виконання домашніх завдань,
творчого та коментованого читання, евристичних бесід, навчально-рольових ігор,
дискусій, диспутів, семінарів. Справжній
компаративний аналіз можна вводити (за умови систематичності) в старших класах,
коли в учнів сформувались певні знання з літературознавства . Але починати в 9
чи 11 класі вже пізно. Школярів треба поступово, планомірно готувати до такої
роботи. Ще в 5—8 класах дати учням початкові поняття про запозичення, мандрівні
сюжети, вічні образи, наслідування, ознайомити їх з фактами ремінісценції,
учити школярів встановлювати аналогії на рівні мікроструктури, тобто окремих
компонентів твору. Компаративний аналіз літературного твору (на рівні
елементів) варто починати з 5 класу, з першої теми – вивчення усної народної
творчості. Ефективність
застосування компаративного аналізу
залежить від вибору форми порівняльного
методу, мети уроку. Формування
компаративістських
компетентностей забезпечується
системною роботою, основними напрямами якої можуть бути такі:
– зіставлення літературних творів (та їх
окремих компонентів – тем, мотивів, образів), явищ, фактів, що належать до
різних літератур;
– установлення
зв’язків між українською,
світовою літературою,
літературами національних
меншин України (генетичних, контактних, типологічних);
– розгляд розвитку традиційних тем, сюжетів,
мотивів, образів,
– поетичних засобів;
– висвітлення
трансформації міфологічних та
фольклорних тем,образів у
літературних творах;
– зіставлення оригіналів і перекладів творів.
6. Список використаної літератури
1.
Бабенко В. М. Компаративний аналіз
художнього твору в системі літературної освіти школярів / В. М. Бабенко //
Наукові записки. – Вип. 36. – Серія: пед. науки. – Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В.
Винниченка, 2001. – С.
2.
Горб О.А. Компаративістику – на уроки
української літератури // Рідна школа. –
2001. -№11. – С.56-59.
3.
Градовський А.В. Компаративний аналіз у
системі шкільного курсу літератури: методологія та методика:
Монографія.–Черкаси: Брама, 2003.–292 с.
4.
Державний стандарт базової і повної
середньої освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23
листопада 2011 р. № 1392): (освітня галузь «Мови і література»)...
5.
Криворучко О.В. Компаративний аналіз як
засіб розвитку полікультурної компетентності учнів на уроках світової
літератури. Із досвіду роботи // Електронний ресурс. Режим доступу: http://
www.eltutor.at.ua./id/2/259.doc
6.
Куцевол О. Сучасні типи уроків //
Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2001. - №1. –
С.30-31.
7.
Куцевол О.М. Методика уроку
компаративного аналізу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах
України. – 2004. – №10. – С.2-4.
8.
Літературознавча
компаративістика. Навчальний посібник /Ред. Р.Т.Гром’як., упоряд.: Р.Т.Гром’як,
І.В.Папуша. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТДПУ, 2002. — 331 с.
9.
Маранська І. А. Теоретичні аспекти
компаративного вивчення шкільного курсу літератури //Режим доступу: http://timso.koippo.kr.ua/hmura10/teoretychni-aspekty-komparatyvnoho-vyvchennya-shkilnoho-kursu-literatury/
10.
Матюшкіна Т. Незабутні «чари дитинства».(До
проблеми компаративного вивчення творів «Зачарована Десна» О. Довженка та
«Кульбабове вино» Рея Бредбері) // «Дивослово»,- №10, -2008,- с.34– 37
11.
Стефанович Т., Гулак – Артемовська Л. Спорідненість
українських і зарубіжних літературних казок. (Інтегрований урок у 5 класі) //
«Дивослово», -№9, -2010, -с. 38 – 42.
12.
Чередник Л. А. У пошуках істини. Метод
компаративного аналізу при вивчені зарубіжної літератури // Зарубіжна
література в навчальних закладах України. – 2001. - №7. - С.21-22.
